Пошук по сайту

Фізика  лекції  Курсова робота  Рефераты  

С.І. Устич Методологія системного дослідження транскордонних процесів

С.І. Устич Методологія системного дослідження транскордонних процесів





Сторінка1/37
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


С.І. Устич

Методологія системного дослідження транскордонних процесів

та її соціальна імплементація

Ужгород -2014

С. І. Устич



Методологія системного дослідження транскордонних процесів

та її соціальна імплементація

Монографія

У монографії аналізуються проблеми системно-методологічного забезпечення соціологічних досліджень транскордонних процесів. Розкривається системна якість транскордонних явищ, механізм їх функціонування та розвитку. З урахуванням особистого досвіду роботи автора в структурах державної влади та дипломатичної служби пропонується алгоритм використання системного знання про кордони для суттєвого поліпшення управління сучасними транскордонними процесами, зокрема на новому Східному кордоні Європейського Союзу.

Для науковців, викладачів і студентів вищих навчальних закладів, державних службовців та всіх, хто цікавиться міжнародними відносинами.

Рецензенти:

Бакіров В.С. – академік НАН України, доктор соціологічних наук, професор, ректор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, президент Соціологічної асоціації України;

Бевзенко Л.Д. – доктор соціологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України;

Сурмін Ю.П. - доктор соціологічних наук, професор, перший заступник директора

Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ;

Фалтян Л. – провідний науковий співробітник Інституту соціології Словацької

академії наук.
Рекомендовано до друку Вченою радою

Інституту соціології Національної академії наук України

(протокол № 5 від 24 червня 2014 року)

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СИСТЕМНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ В СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

    1. Основні віхи становлення та розвитку системних досліджень

    2. Зміст та рівні системної методології

    3. Проблеми теорії соціальних систем

    4. Природа та прикладне значення системного аналізу

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. КОРДОН І ТРАНСКОРДОННІ ПРОЦЕСИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМНОГО ПІЗНАННЯ

2.1. Історико-соціологічне відображення феномена кордону та його еволюції

2.2. Основні парадигми теоретичної рефлексії транскордонних потоків

2.3. На шляху до створення системної теорії транскордонних процесів

2.4. Прогностичні можливості системного моделювання транскордонних потоків

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМНЕ РОЗУМІННЯ СТРУКТУРИ І ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ ТРАНСКОРДОННИХ ПРОЦЕСІВ

3.1. Значення географічних та соціальних умов для розвитку сучасних транскордонних процесів.

3.2. Особливості потреб та інтересів суб’єктів СТП

3.3. Політико-правова регуляція СТП

3.4. Вплив інфраструктурних та організаційних факторів на інтенсифікацію СТП

3.5. Тенденція до розширення контактів між людьми

3.6. Зростаюча роль соціально-економічних чинників СТП

3.7. Проблеми інтегрованого управління кордонами та їх безпеки

3.8. Екологічні та техногенні умови розгортання СТП

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ СИСТЕМНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ В АНАЛІЗІ ТА УПРАВЛІННІ СТП

4.1. Транскордонне співробітництво як авангардна форма сучасних транскордонних процесів

4.2. Обгрунтування системи індексації сучасного транскордонного співробітництва.

4.3. Визначення методологічних засад емпірично-соціологічного виміру ТКС

4.4. Встановлення алгоритму проведення моніторингу ТКС

4.5. Підготовка та реалізація практичних рекомендацій з оптимізації управління ТКС

Висновки до розділу 4

ЗАГАЛЬНІ BИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


ДІАС

Діалогова інформаційна та аналітична система

ЄІСП

Європейський Інструмент Сусідства та Партнерства

ЄС

Європейський Союз

ІТС

Інститут транскордонного співробітництва

КПП

Контрольно-пропускний пункт

МС

Міжтериторіальне співробітництво

НАН

Національна академія наук

НАТО

Північно-Атлантичний Альянс

НСК

Новий Східний кордон Європейського Союзу

ОДКБ

Колективні сили швидкого реагування

ООН

Організація Об’єднаних Націй

ПС

Прикордонне співробітництво

СІМ

Система індексації і моніторингу

СІС

Система інформаційного сервісу

СНД

Співдружність Незалежних Держав

СОТ

Світова організація торгівлі

СТП

Сучасні транскордонні процеси

ТКС

Транскордонне співробітництво

ТП

Транскордонні процеси

ТС

Транскордонна система


ВСТУП

У суспільному розвитку нерідко мають місце процеси, пов’язані з об’єктивною актуалізацією певних явищ. Таке, зокрема, відбувається в останні десятиліття з соціальним феноменом державних кордонів. Очевидно, проблематика кордонів знову вийшла на перший план суспільних відносин, про що, зокрема, свідчить масштабне геополітичне переформатування Європи та драматичні колізії вітчизняного розвитку (події в Криму та на Сході країни).

Як відомо, життєдіяльність людини як соціальної істоти в часовому і просторовому вимірах регламентована. Ця регламентація є природною чи соціальною.

Феномен кордону – один із найбільш значимих соціальних регуляторів просторової активності людини. Впровадження інституту кордону, тобто дійсних чи уявних ліній на земній поверхні, що визначають межі сухопутної і водної території держави (державної території), стало радикальним вторгненням людини в природну організацію світу, зокрема його просторові характеристики. Кордон, установивши штучні міждержавні розмежування, «розірвав» простір політично. Причому це вторгнення є вельми масштабним. Адже периметри кордонів деяких сучасних державних утворень мають велетенську протяжність, скажімо: Росії – 61 000, Китаю – 36 000, США – 12 000 км.

Окрім того, феномен кордону є одним з найбільш парадоксальних, контроверзних явищ суспільного буття, бо в ньому дуже виразно виступає філософська єдність скінченності і нескінченності (дискретності і наступності) сущого.

Кордонам, як і будь-яким іншим соціальним явищам, притаманна власна генеалогія. Конфігурація кордонів, що знаходить своє відображення на сучасній політичній карті світу, формувалася протягом кількох історичних етапів. За часів рабовласництва (до V ст. н.е) виникли перші могутні держави: Греція, Рим, Карфаген, Єгипет, Вавилон, Персія, Китай, Індія. У феодальну пору (V-XV ст.) на основі дрібних феодальних держав формувалися великі, потужні країни: Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція та інші. В нову, капіталістичну епоху (XVI – поч. XX ст.) домінують Османська, Австро-Угорська, Французька, Російська імперії, що підтверджує карта політичних кордонів та лінгвістичних ареалів у Центральній та Східній Європі на липень 1914 року.

На початку XX ст. у світі було 55 суверенних держав.

Напередодні Другої світової війни їх налічувалося вже 70. Протяжність усіх державних кордонів на політичній карті світу на цей час становила понад 165 тис. км.: в Європі – 27 933 км, в Азії – 42 025 км, в Африці – 46 140 км, у Північній Америці – 18 400 км, в Південній Америці – 30 515 км. На 1945 рік, після завершення війни, політична карта Європи мала інший вигляд. Сьогодні ж у світі кордонів стало значно більше, оскільки помітно зросла кількість країн.

Ці країни мають різний міжнародно-правовий статус. 193 держави (на 2014 р.) є членами Організації Об’єднаних Націй. Існують невизнані держави. Також виділяють країни-члени ООН, які тільки частково визнані загалом інших країн-членів ООН. Є невизнані держави, які фактично контролюють власну територію. Існують також невизнані держави, що контролюють частину власної території. Ідентифікують й частково визнані країни, здебільшого ті, що знаходяться під військовою окупацією. Є частково визнані держави, які знаходяться під міжнародним керуванням. Нарешті, існують частково невизнані держави.

Як бачимо, статусна палітра сьогоднішніх реальних учасників світової політики вельми різноманітна.

Суттєво відрізняються держави також за своїми основними об’єктивними параметрами: площею території – від велетенської Росії в 17 075 200 кв. км до мініатюрної Бассас де Індіа – 0,2 кв.км та кількістю населення – від мільярдної КНР (6 446 131 400 жителів) до острівної держави Піткорн з кількома десятками (46) громадян.

Ще більш разючі відмінності в рівнях їх економічного та соціального розвитку, інтегруючим показником якого вважають частку валового внутрішнього продукту на душу населення країни - від 10 і більше тис. доларів у багатих країнах до кілька десятків - у бідних.

Континентом, найбільш розділеним кордонами, є Європа. Тут на кожну одиницю площі припадає значно більше кордонів, ніж у будь-якій іншій частині світу.

Найбільшою в Європі є також геополітична динаміка, що нерідко набуває тектонічного характеру. Проте такого масштабного геополітичного переформатування, яке відбулося в Європі за останні два десятиліття, континент не зазнавав давно.

По-перше, з політичної карти зник Радянський Союз – упродовж тривалого часу вельми впливовий суб’єкт європейської і світової геополітики. По-друге, на світовій політичній арені з’явився новий гравець – Європейський Союз. Вражають не тільки масштаби новоутворення (його юрисдикція поширюється на величезний європейський простір від Адріатики і Атлантики до Балтики і Карпат). Найбільше дивує спосіб, в який була створена європейська наддержава. Якщо зазвичай в подібні структури долучали силоміць, то у нинішнє об’єднання 28 держав Європи інші країни просяться. І це при тому, що всі чудово усвідомлюють: вирішальний вплив на прийняття принципових рішень у ньому мають дві найбільші країни: Німеччина і Франція.

Таким чином, є підстави стверджувати, що за своєю значимістю результати зазначеного геополітичного переформатування Європи цілком зіставні з підсумками Другої світової війни.

Сучасні геополітичні зміни та глобалізація життєдіяльності продукувала нову філософію просторового розмежування держав, а з ним і буття людини. Розгорнувся вкрай суперечливий процес: з одного боку, майже повне подолання кордонів (як у випадку країн – членів Європейського Союзу), чи бодай їх «розмивання», з іншого – посилення жорстких державно-територіальних розмежувань. Зокрема, сучасні кордони між Сходом та Заходом Європи обмежують, шляхом жорсткої регламентації, одне із основних природних прав людини – право на вільне пересування1 .

Поряд із цим не можна не бачити і те, що в історичному плані як одна із сторін державотворення, його необхідний атрибут - кордони, їх чітке конституювання свого часу зіграли позитивну роль у процесах національно-державних ідентифікацій, дали поштовх економічному і духовному розвитку народів. Та й сьогодні бар’єрна функція кордонів має вельми суперечливий характер: створюючи перешкоди комунікації людей загалом, вона є важливим компонентом захисту економічних інтересів держав, боротьби із злочинністю, зокрема міжнародним тероризмом.

Тому при оцінці феномену кордонів, безумовно, слід враховувати як конкретно-історичний характер цього явища, так і його внутрішню неодномірність.

Кордон – явище статичне. Динамічною формою існування кордонів є транскордонні2 процеси (потоки) 3 Транскордонні процеси (ТП) – це суб’єктна і природня взаємодія, що відбувається через кордон. Транскордонні процеси існують відтоді, відколи існують кордони. Вони можуть бути обмежені тими чи іншими частинами простору (зокрема території) держав, а можуть охоплювати всю їх глибину. Транскордонними процесами можна в однаковій мірі назвати, скажімо, військове вторгнення держави на територію іншої, чи спілкування через кордон за допомоги поштових голубів.

За умов радикальних технологічних, соціальних і політичних змін, що відбулися у сучасному світі, комунікація через кордони суттєво трансформувалася. Вона стала значно масштабнішою, динамічнішою та прагматичнішою. Як результат, явища, пов’язані із кордонами, справляють дедалі більший вплив на життєдіяльність людей.

Зважаючи на це, проблеми кордонів у минулому і зараз викликали у соціуму значний пізнавальний інтерес. Наукове співтовариство має чималі досягнення в аналізі тих чи інших сторін кордонів та пов’язаних з ними явищ. Зокрема, опрацьовано великий масив історичних даних про виникнення кордонів. Здобута

різноманітна інформація про їх природу та тенденції розвитку. Розкрито суперечливий характер сучасних транскордонних процесів у Європі. Проаналізована взаємозалежність елементів тріади «кордон, війна, мир» [Див., зокрема: 2-14].

Про все це ще докладно йтиметься.

Відрадно й те, що спільними зусиллями створено значний організаційний та кадровий потенціал дослідницької діяльності. Сьогодні у світі кордонами і транскордонними процесами займаються численні університети, дослідницькі центри і неформальні групи. Скажімо, Асоціація досліджень прикордоння (Association for Borderlands Studies) об’єднує більш ніж сто академічних інституцій та органів влади, неурядових організацій Америки, Європи, Азії, Африки [15].
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок узагальнення І систематизації знань
Навчальна: закріпити знання молекулярно кінетичних величин та процесів, узагальнити та систематизувати матеріал з першої частини...

Методика та методологія наукових досліджень Бібліографічний покажчик Випуск 2
Гордєй С. С. – зав сектором науково-інформаційної роботи бібліотеки мну імені В. О. Сухомлинського

Тема дослідження
Тема дослідження: Формування успішної особистості школяра шляхом використання нових інформаційних технологій

Дослідження електропровідності графітових стрижнів Дослідження ролі...
...

Засідання №3 ради райметодкабінету Дата проведення: 16 січня 2013...
«Організаційно-методичне забезпечення свідомого І системного використання самоаналізу в професійній діяльності вчителів»

Методи лінгвістичних досліджень
Лінгвістика протягом історії свого розвитку створила власні (спеціальні) методи. Як правило, зміна наукової парадигми супроводжується...

Програма: Брейн ринг Тема: «У світі фізики»
...

Підготувала учитель української мови та літератури, учитель вищої...
Картки складені для системного повторення основних правил написання слів, вивчених у 5 класі та для роботи над виправленням помилок....

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 7
Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини...

Випаровування та конденсація
Мета: заохочувати учнів до засвоєння нового матеріалу, розуміння фізичних процесів випаровування, конденсація та їх основних властивостей,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




f.ocvita.com.ua
Головна сторінка